Новгород-Сіверський (Чернігівська область)
Географія
Новгород-Сіверський — місто обласного значення у північній частині Чернігівської області, адміністративний центр Новгород-Сіверського району та однойменної міської громади. Розташоване на правому березі річки Десна, за 240 км від Чернігова та близько 330 км від Києва.
Місто знаходиться у зоні мішаних лісів, із мальовничими ландшафтами: долина Десни, пагорбисті схили та ліси. Клімат помірно-континентальний, із прохолодним літом і відносно м’якою зимою.
Через місто проходять автомобільні дороги регіонального значення, а також залізнична лінія Семенівка – Новгород-Сіверський. Річка Десна у минулому була важливим транспортним шляхом, що поєднував місто з Києвом і Смоленськом.
Історія
Новгород-Сіверський — одне з найдавніших міст України. Його заснування відносять до Х століття. Перша літописна згадка датується 1044 роком.
У XI–XIII століттях місто було центром Сіверського князівства у складі Чернігівського князівства Київської Русі. У 1185 році звідси вирушив знаменитий князь Ігор Святославич у похід проти половців, який став основою для відомої пам’ятки давньої літератури — «Слово о полку Ігоревім».
У XIV–XVII століттях місто перебувало під владою Великого князівства Литовського, Польщі та Московії. У цей час Новгород-Сіверський залишався важливим торговельним та адміністративним центром.
У XVII столітті, під час визвольної війни Богдана Хмельницького, місто стало сотенним центром Ніжинського козацького полку.
У XVIII столітті тут діяв Новгород-Сіверський патріотичний гурток — об’єднання української шляхти та інтелігенції, що виступало за розвиток освіти й культури.
У XIX столітті місто було повітовим центром Чернігівської губернії. Тут будувалися кам’яні храми, адміністративні споруди, розвивалося ремесло й торгівля.
У ХХ столітті Новгород-Сіверський зберіг статус районного центру. У 1991 році місто стало частиною незалежної України. Сьогодні воно відоме як туристичний, історико-культурний осередок Чернігівщини.
Чисельність населення
За переписом 2001 року у Новгороді-Сіверському проживало 15,5 тисяч осіб. На початок 2020-х років чисельність населення становить близько 12 тисяч мешканців.
Основна етнічна група — українці, також проживають росіяни та білоруси. Демографічна ситуація відображає загальні тенденції для північної Чернігівщини: скорочення населення, старіння та міграція молоді у великі міста.
Економіка
Економіка міста має аграрно-промисловий характер. Основні напрями:
- сільське господарство (вирощування зернових культур, картоплі, овочів, тваринництво);
- харчова промисловість (молокозавод, хлібокомбінат, м’ясопереробка);
- деревообробка та будівельні матеріали.
Також розвинена сфера послуг: освіта, медицина, торгівля. Значну роль відіграє туризм, адже Новгород-Сіверський приваблює відвідувачів своєю історією, архітектурою та культурною спадщиною.
Чим відомий населений пункт
- Новгород-Сіверський — одне з найдавніших міст України, відоме з часів Київської Русі.
- Саме звідси вирушив у похід князь Ігор Святославич, який оспіваний у «Слові о полку Ігоревім».
- У місті збереглися архітектурні пам’ятки: Спасо-Преображенський монастир (XI ст., перебудований у XVII–XVIII ст.), ансамблі XIX століття, будівлі класичного стилю.
- Діє Новгород-Сіверський краєзнавчий музей та музей-заповідник «Слово о полку Ігоревім».
- Місто є духовним та культурним центром північної Чернігівщини, місцем проведення історичних та літературних фестивалів.
Відомі люди
Новгород-Сіверський пов’язаний із багатьма видатними діячами:
- Князь Ігор Святославич (1151–1202) — князь Новгород-Сіверський, герой «Слова о полку Ігоревім».
- Яків Маркович (1696–1770) — український державний і культурний діяч, літописець.
- Олександр Безбородько (1747–1799) — канцлер Російської імперії, уродженець Новгород-Сіверського повіту.
- Микола Костомаров (1817–1885) — історик, письменник, громадський діяч, перебував у місті.
- Григорій Полетика (1725–1784) — український громадсько-політичний діяч, представник Новгород-Сіверського патріотичного гуртка.
- У ХХ столітті тут жили й працювали діячі науки, культури та літератури, які зробили внесок у розвиток української історичної пам’яті.