Литва — це незалежна держава в Північній Європі, одна з трьох балтійських країн разом із Латвією та Естонією. Вона розташована на сході Балтійського моря та межує з Латвією, Білоруссю, Польщею та Росією (Калінінградська область).
Литва була останньою країною Європи, що прийняла християнство (в 1387 році), і мала потужну державність у Середньовіччі — Велике князівство Литовське. У XX столітті країна була окупована СРСР, але у 1990 році першою з радянських республік проголосила незалежність. Сьогодні Литва — член Європейського Союзу, НАТО, Єврозони та Шенгенської зони.
Столиця
Столицею Литви є Вільнюс — одне з найстаріших і найкрасивіших міст Європи. Він розташований у південно-східній частині країни, на злитті річок Няріс і Вільня. Історичний центр Вільнюса — об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО.
Місто поєднує готичну, барокову та класицистичну архітектуру з динамічним сучасним життям. Тут розташовані уряд, парламент, президентська резиденція, провідні університети, музеї та культурні інституції. Вільнюс є не лише політичним, а й духовним та інтелектуальним серцем Литви.
Площа
Литва займає площу приблизно 65 300 км², що робить її найбільшою з трьох балтійських країн.
Географічно країна розташована на рівнині, з багатьма річками, озерами та лісами. Узбережжя Балтійського моря має піщані пляжі та знамениту Куршську косу — унікальний піщаний півострів, частково розташований на території Литви. Ландшафти країни є екологічно чистими та природно привабливими.
Населення
Станом на 2025 рік населення Литви становить приблизно 2,7 мільйона осіб. Проте, через еміграцію до Західної Європи у 2000–2010-х роках, населення скоротилося більш ніж на мільйон у порівнянні з 1990-ми роками.
Більшість населення — етнічні литовці. Також у країні проживають поляки, росіяни, білоруси та українці. Найбільші міста: Вільнюс, Каунас, Клайпеда, Шяуляй і Паневежис. Населення здебільшого урбанізоване, з високим рівнем освіти, охорони здоров’я та цифрової грамотності.
Адміністративний поділ
Литва поділена на 10 повітів (apskritys), які не мають адміністративних повноважень, а виконують статистичні та координаційні функції.
Основним рівнем місцевого самоврядування є самоврядні громади (savivaldybės) — їх налічується 60, з них 9 є міськими. Місцеві органи влади обираються на виборах та керують питаннями освіти, транспорту, соціального захисту, культури й економічного розвитку на своїй території.
Державний устрій
Литва — унітарна парламентська республіка.
- Глава держави — президент, якого обирає народ на прямих виборах строком на 5 років.
- Глава уряду — прем’єр-міністр, якого призначає президент і затверджує парламент.
- Сейм — однопалатний парламент, що складається зі 141 депутата.
Судова влада незалежна, а політична система базується на принципах демократії, верховенства права та поділу влад. Литва активно підтримує європейські цінності, свободу слова, права людини та верховенство права.
Валюта
Офіційною валютою Литви з 2015 року є євро (EUR), яке замінило литовський літ.
Перехід на євро сприяв зростанню інвестицій, спрощенню торгівлі з іншими країнами ЄС і стабілізації економіки. Валютну політику країни контролює Банк Литви, який є частиною Європейської системи центральних банків.
Мова
Офіційною мовою є литовська мова — одна з найдавніших живих індоєвропейських мов, яка зберегла багато архаїчних рис. Вона є державною у всіх сферах життя: освіті, державному управлінні, медіа.
Хоча більшість населення володіє литовською, у країні також поширені польська, російська й англійська мови (особливо серед молоді). Англійська мова активно використовується в бізнесі, туризмі та вищій освіті.
Великі міста
Вільнюс — столиця Литви, найбільше місто країни, розташоване на злитті річок Вілія і Вільня. Вільнюс відомий своїм Старим містом, одним із найбільших у Центральній Європі, який внесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Місто поєднує готичну, ренесансну, барокову та класицистичну архітектуру, а також має жваву культурну сцену, університетську атмосферу та сучасну інфраструктуру.
Каунас — друге за розміром місто та культурна столиця Литви. Розташований на злитті Нямунаса і Неріс, Каунас відомий своїм міжвоєнним модернізмом, замком, художніми музеями, авангардними виставками та музичними подіями. Тут знаходиться і один з головних університетів країни — Вітовта Великого.
Клайпеда — головне морське місто Литви, порт на Балтійському морі, що має німецьку історичну спадщину. Клайпеда є воротами до Куршської коси — унікального природного регіону з дюнами, соснами та традиційними селами.
Шяуляй — промисловий та історичний центр північної Литви. Місто найбільше відоме своїм об’єктом паломництва — Горою Хрестів, яка стала національним і духовним символом литовського опору та віри.
Паневежис — п’яте за величиною місто країни, розташоване в центрі Литви. Має промислову, освітню та культурну роль. Славиться театральними фестивалями та театром ляльок “Juozas Miltinis”.
Види туризму
Культурно-історичний туризм — Литва має глибоку історію з періоду Великого князівства Литовського, а також періоди польсько-литовської унії, російської імперії та радянської доби. Замки, костели, палаци, музеї, меморіали та монастирі приваблюють поціновувачів історії та культури.
Природний туризм — країна багата на ліси, озера, дюни, річки, а також має кілька національних парків: Жемайтський, Дзукійський, Аукштайтійський. Куршська коса — одна з найпопулярніших природних пам’яток, відома своїми піщаними дюнами, сосновими лісами і приморськими селами.
Пляжний туризм — Клайпеда, Паланга та Ніда пропонують пляжний відпочинок на Балтійському морі. Пляжі Литви — чисті, з дрібним піском, оточені соснами, а повітря тут має лікувальні властивості.
Оздоровчий туризм — Друскінінкай та Бірштонас є основними бальнеологічними курортами країни. Тут використовуються мінеральні води, грязі, кліматотерапія, а також сучасні спа-процедури.
Агро- та етнотуризм — фермерські садиби, ремісничі поселення, традиційні свята, фольклорні фестивалі дозволяють зануритись у побут литовського села.
Що подивитись
Старе місто Вільнюса
Старе місто Вільнюса — справжня перлина архітектури, де співіснують готичні церкви, барокові костели, ренесансні двори та вузькі вулички. Обов’язково варто відвідати Остру браму, Кафедральний собор, Костел Святих Петра і Павла, вулицю Пілєс та Президентський палац
Старе місто Вільнюса — одне з найбільших і найкраще збережених історичних центрів у Східній Європі, внесене до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Тут кожен камінь дихає історією: готичний Костел Святої Анни вражає своєю витонченістю, бароковий Костел Святих Петра і Павла виблискує мармуровим оздобленням, а ренесансні та класицистичні фасади гармонійно переплітаються з вузькими брукованими вулицями.
Окрема гордість міста — Остра брама з каплицею Божої Матері, святинею для католиків з усього світу. Кафедральний собор на площі перед Замковою горою є центром духовного життя литовців. Вулиця Пілєс манить крамницями, галереями та затишними кав’ярнями, а Президентський палац — місце, де відчувається сучасна політична історія Литви.
Ужупіс
Ужупіс — мистецький район Вільнюса, який оголосив себе “незалежною республікою”. Тут багато галерей, муралів, кафе, скульптур і творчих подій. Місце символізує вільний дух міста
Ужупіс, розташований через річку Вільня, — це вільний художній простір, що нагадує по духу паризький Монмартр чи копенгагенський Християнію. У 1997 році місцеві митці жартома проголосили район незалежною республікою зі своїм президентом, прапором та навіть конституцією, в якій, наприклад, записано, що “кожен має право бути щасливим” і “кожен має право бути нещасним”.
Тут на кожному кроці зустрічаються арт-об’єкти: мурали, скульптури, інсталяції, невеликі галереї. Район відомий своєю дружньою атмосферою, численними кафе та фестивалями, що збирають творчих людей з усього світу.
Каунаський замок
Каунаський замок — одна з найстаріших кам’яних фортець Литви, побудована для оборони від хрестоносців. Сьогодні тут діє музей, а поруч розташована прекрасна набережна і старе місто Каунаса
Каунаський замок, зведений у XIII столітті на злитті річок Неріс і Німан, став важливим оборонним пунктом у боротьбі з Лівонським орденом. Потужні цегляні стіни і башти були свідками багатьох битв і облог.
Сьогодні замок відреставрований і відкритий для туристів як музей, де можна дізнатися про середньовічну історію Литви. Поруч тягнеться мальовнича набережна, а всього за кілька кроків розташоване старе місто Каунаса з його вузькими вуличками та історичними будівлями.
Куршська коса
Куршська коса (Нерінга) — вузька смуга суші між Балтійським морем і Куршською затокою. Внесена до списку ЮНЕСКО. Славиться своєю унікальною природою, “мертвими” дюнами, етнографічними селами та музеями, зокрема музеєм Томаса Манна в Ніді
Куршська коса простягається на 98 км і вражає контрастом між піщаними дюнами, сосновими лісами та морськими пляжами. Це унікальний природний комплекс, де можна побачити так звані “мертві дюни” — рухливі піски, які колись поглинули цілі села.
Невеликі поселення, такі як Ніда, Юодкранте чи Прейла, зберегли етнографічний колорит: яскраві дерев’яні будинки з різьбленими прикрасами та човни з вітрилами. У Ніді діє музей Томаса Манна, де письменник проводив свої літні канікули.
Гора Хрестів
Гора Хрестів — неподалік Шяуляя, це символ національного і духовного спротиву. Тут розміщено сотні тисяч хрестів, поставлених людьми з усього світу. Папа Іван Павло II відвідав це місце в 1993 році
Гора Хрестів — сакральне місце, де протягом століть люди встановлюють хрести як знак віри, надії та пам’яті. За часів радянської окупації влада неодноразово зносила хрести, але вони знову з’являлися, стаючи символом непокори та духовної стійкості литовців.
Сьогодні на горі — сотні тисяч хрестів різних розмірів і форм, від маленьких дерев’яних до великих металевих скульптур. Це місце приваблює паломників і туристів з усього світу.
Тракайський замок
Тракайський замок — розташований на острові серед озера Гальве. Це один із найвідоміших замків Литви, пов’язаний із князями Великого князівства Литовського. Замок відновлено і перетворено на музей
Тракайський острівний замок був зведений у XIV–XV століттях і слугував однією з резиденцій великих князів литовських. Оточений водами озера Гальве, він має романтичний вигляд і є популярним туристичним об’єктом.
Сьогодні тут діє історичний музей із колекціями середньовічної зброї, побутових речей та експозиціями про етнічні групи Литви, зокрема караїмів, які живуть у Тракаї понад 600 років.
Друскінінкай
Друскінінкай — бальнеологічний курорт із сучасними спа-комплексами, аквапарком, канатною дорогою, а також музеєм сучасного мистецтва просто неба Grūtas Parkas, де зібрані пам’ятники радянської епохи
Друскінінкай відомий своїми мінеральними джерелами та лікувальними грязями ще з XIX століття. Сьогодні це сучасний курорт із великим вибором спа-комплексів, готелів та оздоровчих центрів.
Окрім релаксу, місто пропонує активні розваги: аквапарк із термальними басейнами, канатну дорогу над річкою Нямунас, а також екзотичний парк Grūtas Parkas, де зібрано пам’ятники та арт-об’єкти радянського періоду, створюючи своєрідний музей під відкритим небом.
Кухня
Литовська кухня ситна, заснована на простих, натуральних інгредієнтах: картопля, м’ясо, капуста, буряк, молочні продукти, гриби та ягоди. Часто використовується житній хліб і кисломолочні страви.
Цепелінаї (cepelinai) — найвідоміша національна страва: великі картопляні кльоцки з м’ясною, сирною чи грибною начинкою, подаються зі сметаною, шкварками та цибулею.
Шальтібарщай — холодний буряковий суп на кефірі з яйцем, огірком, кропом і зеленою цибулею. Освіжаюча літня страва, часто подається з гарячою вареною картоплею.
Кібінай — печені пиріжки з м’ясною чи овочевою начинкою, традиційна страва караїмів, національної меншини, яка мешкає в Тракаї.
Скумбрія або оселедець — солона або маринована риба — популярна закуска, особливо під час свят. Часто подається з цибулею, яблуками та сметаною.
Капустяне рагу (troškinys) — готується з квашеної капусти, картоплі, моркви та свинини. Ситна й ароматна страва, особливо популярна взимку.
Житній хліб (ruginė duona) — основа литовської трапези. Його їдять до супів, м’яса, сала і навіть до десертів.
Медовуха і настоянки — традиційні напої, що мають глибокий смак і готуються з місцевих трав, меду, ягід. Славиться литовська настоянка “999”.
Клімат
Клімат Литви — помірно-континентальний з морським впливом, із м’якими зимами і теплим літом. Волога, хмарність і вітри характерні для більшості сезону.
- Зима (грудень–лютий) — температура зазвичай тримається на рівні -2°C до -7°C, але в окремі роки можливі морози до -20°C. Часті снігопади, ожеледиця, короткий світловий день.
- Весна (березень–травень) — поступове потепління, природа оживає, температура піднімається від +5°C у березні до +18–20°C у травні. Часто змінюється погода.
- Літо (червень–серпень) — тепле, з температурою +20–25°C. У липні можливі спекотні дні до +30°C. Дощі — короткочасні та переважно вечірні. Літні вечори довгі, із заходом сонця після 22:00.
- Осінь (вересень–листопад) — поступове зниження температури, дощі, тумани. У жовтні часто спостерігається “золота осінь”, а листопад — холодний і вітряний.
У прибережних районах клімат більш м’який завдяки Балтійському морю, у той час як внутрішні регіони мають більші коливання температур.
Історія держави
Литва має давню історію, яка починається ще з часів балтських племен. У XIII столітті литовські землі об’єдналися під владою князя Міндовга, який у 1253 році став першим і єдиним коронованим королем Литви. Велике князівство Литовське швидко розширилося, ставши одним із найбільших державних утворень у Європі XIV–XV століть, досягнувши від Балтійського до Чорного моря.
У 1386 році, після династичного союзу з Польщею, Литва прийняла християнство і утворила спільну державу з Польщею — Річ Посполиту (Люблінська унія 1569 року). Цей союз тривав до кінця XVIII століття, коли Річ Посполита була поділена між Російською імперією, Пруссією та Австрією. Литва потрапила під владу Росії.
У XIX столітті литовський народ зберігав свою мову та культуру, попри русифікаційні заходи. Після Першої світової війни у 1918 році Литва проголосила незалежність. Проте в 1940 році вона була окупована СРСР, потім Німеччиною (1941–1944), а після війни знову приєднана до Радянського Союзу.
Литовський рух за незалежність активізувався наприкінці 1980-х, і 11 березня 1990 року Литва стала першою радянською республікою, яка проголосила відновлення незалежності. СРСР визнав це лише після серпневого путчу 1991 року.
Економіка
Сучасна економіка Литви — це динамічна ринкова система з орієнтацією на експорт та інновації. Після розпаду СРСР країна здійснила глибокі економічні реформи, вступила до ЄС (2004) та єврозони (2015), що сприяло інтеграції в світову економіку.
Промисловість
Ключові галузі промисловості включають харчову (виробництво молочних продуктів, м’яса, рибопереробка), хімічну, текстильну, деревообробну, електроніку та машинобудування. Важливим центром промисловості є Клайпеда, де розташований єдиний морський порт країни, що забезпечує доступ до світових ринків.
Сектор послуг
Сфера послуг становить понад 60% ВВП. Литва стала регіональним центром фінансових технологій (fintech) завдяки сприятливому регуляторному середовищу. Вільнюс та Каунас активно розвивають IT-бізнес, а туризм зростає завдяки історичним містам, узбережжю Балтійського моря та курортам, таким як Паланга і Ніда.
Сільське господарство
Сільське господарство спеціалізується на вирощуванні зернових (пшениця, ячмінь), картоплі, цукрових буряків, а також на молочному та м’ясному тваринництві. Литва експортує сири, масло, м’ясо та зерно, зберігаючи конкурентоспроможність у ЄС.
Енергетика
До 2009 року Литва отримувала більшість електроенергії від Ігналінської АЕС, але її було закрито за вимогою ЄС. Нині країна активно розвиває відновлювану енергетику (вітрові та сонячні електростанції) та інфраструктуру для імпорту скрапленого газу через Клайпедський термінал, щоб зменшити залежність від Росії.
Зовнішня торгівля
Головні експортні партнери: країни ЄС (Латвія, Польща, Німеччина, Нідерланди), США та Норвегія. Основні товари експорту — машини, обладнання, харчові продукти, хімікати, нафтопродукти.
Культура
Литовська культура сформувалася під впливом балтської спадщини, католицизму, польських і західноєвропейських традицій, а також радянського періоду.
Мова та релігія
Офіційна мова — литовська, одна з найдавніших живих індоєвропейських мов. Близько 80% населення сповідує римо-католицизм, що значно вплинуло на архітектуру та свята.
Мистецтво і література
Литва відома народними піснями (сутартинес), традиційними танцями та прикладним мистецтвом, таким як ткацтво і різьблення по дереву. Литовська література має давні фольклорні корені, а в новітній час — твори Ромуальдаса Гренаускаса, Рути Шепетіс та інших авторів. У кіно країна відзначається документалістикою та історичними фільмами.
Освіта та наука
Освіта в Литві безкоштовна на базовому рівні, а університети (наприклад, Вільнюський університет, заснований у 1579 році) є одними з найстаріших у регіоні. Розвиваються біотехнології, медичні дослідження, інженерія.
Суспільство
Литовське суспільство цінує національну ідентичність і традиції. Національні свята, такі як День відновлення незалежності (11 березня) та День держави (6 липня), мають велике значення.
Геополітика
Геополітичне становище Литви визначається її розташуванням на перетині шляхів між Західною та Східною Європою, а також на кордоні з Росією (Калінінградська область) та Білоруссю.
Міжнародні відносини
Литва є членом ЄС, НАТО, ООН та інших міжнародних організацій. Як частина Балтійського регіону, вона тісно співпрацює з Латвією та Естонією у сфері оборони, енергетики та інфраструктури.
Безпека та оборона
Членство в НАТО забезпечує Литві колективну безпеку, але країна активно зміцнює власні Збройні сили, збільшуючи військові витрати понад 2% ВВП. Вона підтримує санкції проти Росії та надає допомогу Україні.
Роль у регіоні
Литва виступає за енергетичну незалежність від Росії, інтеграцію транспортних мереж ЄС (проєкт Rail Baltica) та посилення трансатлантичних зв’язків. Її стратегічне розташування робить країну ключовою у безпеці східного флангу НАТО.
