Чорногорія — держава на південному сході Європи, розташована на узбережжі Адріатичного моря. Вона межує з Хорватією, Боснією і Герцеговиною, Сербією, Косово та Албанією.
Назва країни означає «чорна гора» — і це недаремно, адже більшість території вкрито горами. Чорногорія відома своєю природною красою, багатою історією, середземноморським кліматом і гостинністю. Це одна з наймолодших держав Європи, яка здобула незалежність у 2006 році шляхом референдуму.
Столиця
Офіційна столиця Чорногорії — Подгориця. Це найбільше місто країни, політичний, економічний і адміністративний центр.
Однак історичною та культурною столицею вважається Цетинє — стародавнє місто, що відіграло ключову роль у національному відродженні.
Подгориця — сучасне місто з європейською архітектурою, музеями, університетами та розвиненою інфраструктурою.
Площа
Загальна площа Чорногорії становить приблизно 13 812 км².
Більшу частину території займають гори та пагорби. Найвища вершина — гора Боботов Кук (2523 м) у масиві Дурмітор. Країна також має коротку, але мальовничу берегову лінію (близько 300 км), де розташовані знамениті курорти — Будва, Котор, Герцег-Нові.
Населення
Станом на 2025 рік чисельність населення Чорногорії становить приблизно 615 000 осіб.
Більшість — чорногорці, але в країні також проживають серби, боснійці, албанці, хорвати та роми. Через трудову еміграцію кількість громадян за межами країни значно перевищує кількість тих, хто проживає всередині.
Рівень урбанізації — близько 65%, але в багатьох гірських селах досі зберігаються традиційні побут і культура.
Адміністративний поділ
Чорногорія поділяється на 24 муніципалітети (општини).
Окрім цього, виділяють дві самостійні міські одиниці: Подгориця і Тіват (через міжнародний аеропорт та важливість для туризму). Місцеве самоврядування має власні повноваження щодо інфраструктури, освіти, медицини та туризму.
Найбільші міста після столиці: Никшич, Бар, Херцег-Нові, Беране.
Державний устрій
Чорногорія — унітарна парламентська республіка.
- Президент — обирається народом, представляє державу на міжнародному рівні
- Прем’єр-міністр — очолює уряд і виконує виконавчу владу
- Скупщина (парламент) — законодавчий орган, що складається з 81 депутата
Політична система базується на Конституції 2007 року, гарантує права людини, свободу віросповідання та національне самовизначення.
Валюта
Хоча Чорногорія не є членом ЄС або Єврозони, офіційною валютою тут є євро (EUR).
Це винятковий випадок, коли країна використовує євро без формального договору з ЄС. Така практика діє з 2002 року.
Економіка Чорногорії спирається на:
- туризм (до 30% ВВП у сезон)
- сільське господарство
- легку промисловість
- гідроенергетику
Останніми роками активно розвивається цифровий сектор та зелений туризм.
Мова
Офіційна мова — чорногорська, затверджена Конституцією 2007 року.
Також широко використовуються:
- сербська (особливо в побуті та медіа)
- боснійська, албанська і хорватська — у регіонах компактного проживання меншин
Більшість населення володіє кількома мовами, а англійська активно використовується в туризмі та бізнесі.
Великі міста
Подгориця — столиця Чорногорії та найбільше місто країни. Сучасний діловий центр з адміністративними будівлями, театрами, музеями, торговими центрами. Тут варто відвідати Міст тисячоліття, Собор Воскресіння Христового та руїни стародавнього міста Дукля.
Нікшич — друге за величиною місто, відоме своїм пивоварним заводом, фестивалями та історією. Розташоване біля гірського масиву, ідеальне для поїздок до озера Крупац та монастиря Острог.
Цетинє — історична столиця Чорногорії, осередок культури та духовності. Тут знаходяться Президентська резиденція, Національний музей і численні православні святині.
Будва — найвідоміше курортне місто Адріатики з жвавим нічним життям, піщаними пляжами та Старим містом. Один із найпривабливіших туристичних центрів країни.
Котор — старовинне місто на узбережжі Боко-Которської затоки. Вражає своєю середньовічною архітектурою, фортечними стінами та вузькими вуличками, які охороняються ЮНЕСКО.
Херцег-Нові — портове місто з багатою історією, садами з тропічними рослинами, спа-комплексами та архітектурою, що поєднує венеційські, османські та австрійські стилі.
Види туризму
Пляжний туризм — найпопулярніший напрям, зосереджений уздовж Адріатичного узбережжя. Курорти Будва, Святий Стефан, Бечичі, Петровац пропонують піщані та галькові пляжі, тепле море й розвинену інфраструктуру.
Культурно-історичний туризм — стародавні міста Котор, Цетинє, Улцинь, монастирі Острог і Морача, фортеці, музеї та руїни античних поселень приваблюють шанувальників історії та архітектури.
Гірський і активний туризм — національні парки (Дурмітор, Біоградська гора), гірськолижні курорти (Колашин, Жабляк), каньйони, пішохідні та велосипедні маршрути. Можливості для трекінгу, рафтингу, скелелазіння.
Еко-туризм — численні природні заповідники, чисті озера (Скадарське, Чорне озеро), флора та фауна Балкан роблять країну привабливою для природолюбів.
Спа та оздоровчий туризм — термальні джерела, мінеральні води, лікувальні грязі, йога-ретрити та велнес-комплекси на узбережжі.
Що подивитись
Котор і Боко-Которська затока
Котор — справжня перлина Адріатики, місто-фортеця, яке зберегло венеційський характер своєї архітектури. Його Старе місто внесене до списку Світової спадщини ЮНЕСКО та вражає лабіринтом вузьких вуличок, старовинними площами та кафедральним собором Святого Трифона. Над містом піднімаються укріплення, а шлях на вершину гори Ловчен відкриває панораму Боко-Которської затоки — одного з найкрасивіших фіордів Європи.
Монастир Острог
Один із найвизначніших православних монастирів Балкан вирізьблений просто у скелі на висоті близько 900 метрів. Це місце паломництва для тисяч віруючих, незалежно від релігії. Архітектурний феномен Острогу вражає поєднанням духовності та суворої гірської природи, створюючи особливу атмосферу тиші та піднесеності.
Скадарське озеро
Найбільше озеро Балкан є справжнім раєм для орнітологів та любителів природи. Тут мешкають сотні видів птахів, серед яких рідкісний рожевий пелікан. Відвідувачі можуть здійснити прогулянку човном, оглянути мальовничі острови з монастирями, побачити рибальські селища й скуштувати свіжу рибу, приготовлену за місцевими традиціями.
Національний парк Дурмітор
Цей гірський масив, що охороняється ЮНЕСКО, вражає своєю величчю. Парк відомий каньйоном річки Тара — найглибшим у Європі, льодовиковими озерами й десятками піших маршрутів, які ведуть до гірських вершин. Дурмітор приваблює і альпіністів, і туристів, які шукають спокій серед дикої природи.
Будва та Святий Стефан
Будва — одне з найстаріших міст Адріатики, де античність і Середньовіччя поєднуються з сучасним курортним життям. Старе місто оточене фортецею, а його вулички приховують церкви, музеї та театри. Поруч розташований Святий Стефан — півострів-готель, що став символом розкоші Чорногорії. Колишнє середньовічне рибальське поселення перетворене на елітний комплекс, де відпочивали знаменитості з усього світу.
Цетинє
Стара столиця Чорногорії зберігає дух історії та культури. Тут знаходиться Цетинський монастир з реліквіями православного світу, палац короля Миколи I, численні музеї та архіви. Цетинє вважають духовним серцем країни, а його вулиці випромінюють спокій і велич стародавньої столиці.
Улцинь
Місто з яскравим східним колоритом, відчутним у його архітектурі та культурі. Старе місто Улциня вражає вузькими вуличками та середньовічними стінами, тоді як Велика Плажа простягнулася на 13 кілометрів і вважається найдовшим пляжем Адріатики. Неподалік розташований заповідник Саліна, де можна побачити рожевих фламінго та інших рідкісних птахів.
Кухня
Чорногорська кухня поєднує балканські, середземноморські, турецькі й угорські впливи. Багато страв готуються зі свіжих продуктів, м’яса, риби, овочів, сиру й оливкової олії.
- Цеват — популярна страва з рубаного м’яса, приготовленого на грилі, схожа на кебаб. Часто подається з каймаком і лепешкою.
- Рыба на грилі — форель, дорадо, сібас — головна страва прибережних регіонів. Подається з лимоном, часником і зеленню.
- Пршут — в’ялене м’ясо (свинячий окорок), особливо славиться негушський пршут. Смак насичений, подається як закуска.
- Какачі — сир, витриманий у дерев’яних бочках або на повітрі. Має різноманітні смаки: від м’якого до дуже солоного.
- Піта — пироги з начинками з сиру, м’яса, шпинату чи гарбуза. Дуже поширена як домашня страва.
- Чорногорське вино і ракія — місцеві вина з регіону Подгориці, особливо «Вранац». Ракія (сливова, виноградна) — міцний алкогольний напій, популярний у всіх регіонах.
Клімат
Чорногорія має декілька кліматичних зон:
- Узбережжя (Адріатичне море) — середземноморський клімат. Літо спекотне і сухе (+25…+33°C), зима м’яка (+5…+12°C). Купальний сезон триває з травня по жовтень.
- Внутрішні райони (Подгориця, Нікшич) — помірно-континентальний клімат. Влітку тепло, іноді дуже спекотно (до +35°C), взимку можливий сніг і мінусові температури.
- Гірські райони (Дурмітор, Жабляк) — альпійський клімат. Взимку — сніг і температури до -15°C, чудові умови для лижного спорту. Влітку — прохолодно і приємно (+15…+22°C), сприятливо для піших прогулянок.
Загалом, Чорногорія — країна, придатна для подорожей у будь-яку пору року, залежно від туристичних інтересів.
Історія держави
Територія сучасної Чорногорії має давню історію, що сягає часів іллірійських племен, які населяли ці землі у стародавності. У I столітті до н.е. регіон увійшов до складу Римської імперії, а згодом — Візантії. Після приходу слов’ян у VII столітті тут сформувалися перші державні утворення — Дукля, Травунія та Зета.
У середньовіччі Зета перетворилася на князівство, яке боролося за незалежність від Візантії та Сербії. У XV столітті Чорногорія опинилася під загрозою Османської імперії, але на відміну від більшості балканських країн, змогла зберегти автономію завдяки своїй гірській фортеці та незламному спротиву місцевих племен. Саме тоді країна отримала назву «Чорна гора» (італ. Monte Negro).
У XVII–XIX століттях Чорногорія розвивалася як теократична держава під владою влади́к (правителів-митрополитів). У 1878 році Берлінський конгрес визнав Чорногорію незалежною державою.
У XX столітті Чорногорія пережила періоди входження до Королівства сербів, хорватів і словенців, Королівства Югославії, а потім до Соціалістичної Федеративної Республіки Югославія. Після розпаду Югославії вона залишалася у складі Союзної Республіки Югославія (1992–2003) та Державного Союзу Сербії і Чорногорії (2003–2006).
21 травня 2006 року на референдумі більшість населення підтримала незалежність, і 3 червня того ж року Чорногорія проголосила себе суверенною державою.
Економіка
Економіка Чорногорії є невеликою, але динамічною, орієнтованою на сферу послуг, туризм і зовнішні інвестиції.
Туризм
Туризм — ключова галузь, що формує понад 25% ВВП країни. Чорногорія відома своїм Адріатичним узбережжям, старовинними містами (Котор, Будва, Герцег-Нові) та природними парками. Курорти приваблюють як європейських туристів, так і заможних гостей з усього світу.
Енергетика
Країна має значний потенціал у сфері гідроенергетики. Важливим напрямком є розвиток відновлюваних джерел енергії, зокрема сонячної та вітрової. Чорногорія інтегрована в регіональний енергетичний ринок і експортує електроенергію до сусідніх країн.
Промисловість
Основні галузі — алюмінієва, металообробна та деревообробна. Раніше алюмінієвий комбінат у Подгориці був одним із найбільших роботодавців, однак після приватизації та економічних труднощів його роль зменшилася.
Сільське господарство
Хоча частка сільського господарства у ВВП невелика, воно відіграє важливу роль у внутрішньому споживанні. Основні продукти: вино, оливкова олія, фрукти, овочі та м’ясо. Чорногорські вина (наприклад, сорт Вранац) відомі в Європі.
Фінансовий сектор і інвестиції
У Чорногорії діє ліберальний режим для іноземних інвесторів. Використання євро як валюти, попри те що країна не є членом ЄС, забезпечує стабільність грошової системи. Значні інвестиції надходять у нерухомість, туризм та інфраструктуру.
Мистецтво і культура
Культура Чорногорії сформувалася під впливом слов’янських, візантійських, османських та західноєвропейських традицій.
Література
Чорногорська література бере початок із середньовічних хронік та духовних творів. Серед видатних діячів — Петар II Петрович-Негош, митрополит і поет, автор епосу «Гірський вінець», який став національним символом.
Архітектура
Старі міста на узбережжі зберегли середньовічні фортеці, католицькі та православні храми. Особливо вирізняється Старе місто Котор, внесене до списку ЮНЕСКО.
Музика і театр
Фольклорна музика з багатоголосним співом (гусле) є важливою частиною культури. У сучасності популярні музичні фестивалі в Будві та Герцег-Нові.
Образотворче мистецтво
Іконопис і церковне мистецтво мають давні традиції, а сучасні художники Чорногорії відомі своїми роботами в Європі.
Свята і традиції
- День державності (13 липня) — святкується річниця повстання проти окупантів у 1941 році та визнання незалежності в 1878 році.
- День незалежності (21 травня) — відзначається референдум про вихід зі складу Сербії і Чорногорії.
- Релігійні свята — більшість населення сповідує православ’я, тому святкують Різдво (7 січня), Великдень та інші церковні дати.
- Слава — унікальна православна традиція, коли кожна сім’я вшановує святого покровителя роду.
- Карнавали і фестивалі — в Будві та Которі проходять барвисті карнавальні процесії, що приваблюють туристів.
Геополітика
Чорногорія займає стратегічне положення на Балканах, маючи вихід до Адріатичного моря.
Євроатлантичний вибір
У 2017 році країна стала членом НАТО, що зміцнило її безпеку та міжнародну позицію. Це викликало негативну реакцію Росії, яка традиційно мала вплив на регіон.
Відносини з ЄС
Чорногорія є кандидатом на вступ до Європейського Союзу з 2010 року і веде переговори щодо інтеграції. Використання євро як національної валюти наближає країну до економічних стандартів ЄС.
Регіональні відносини
Країна підтримує відносини з усіма сусідами — Сербією, Хорватією, Албанією, Боснією і Герцеговиною, хоча іноді виникають політичні суперечки щодо ідентичності та історичних питань.
Виклики
Основними проблемами є корупція, економічна залежність від зовнішніх інвестицій та потреба у реформуванні судової системи. Водночас Чорногорія прагне стати важливим центром стабільності та туризму на Балканах.
